Питання та відповіді

Для початку потрібно проаналізувати ситуацію, яка склалася, та прийняти для себе рішення: чи у ваших силах «витягнути» оплату тіла кредиту й усіх штрафних санкцій?

 Якщо ви прийняли для себе рішення не платити, то варто не платити зовсім, тобто жодної копійки, бо саме це може допомогти вам виграти у разі звернення банком до суду. Існують строки позовної давності. Їх починають обчислювати з того моменту, коли ви припиняєте здійснювати виплати.

Кожна ситуація стосовно спорів з банками дуже індивідуальна. В більшості випадків кредити на великі суми забезпечені іпотекою, відповідальністю поручителів. Тому для отримання кваліфікованого аналізу перспектив у вашій справі варто звернутися з документами до юриста, який розповість вам про всі ризики та перспективи вашої справи.

Колекторські агентства зобов'язані діяти в рамках цивільного та кримінального законодавства, тобто їм заборонено: погрожувати, принижувати, ображати, обмовляти та здійснювати інші протиправні дії проти позичальника.

 Якщо колектори погрожують боржнику, його поручителю або родичам, слід:

• звернутися в банк, який найняв колекторів, з повідомленням про погрози;
• написати заяву в поліцію про вимагання примусового виконання цивільно-правових зобов'язань.

 До розмови з представником колекторської служби необхідно приступати тільки після того, як він дасть відомості про себе: прізвище, ім'я, по батькові, посаду, компанію (яку він представляє), телефон (за яким з ним можна зв'язатися) та банк (який звернувся до колекторів для стягнення боргу). Також обов'язково дізнайтеся точну суму боргу. Якщо хоча б один з озвучених вище пунктів колектор відмовився озвучувати, можете не вести з ним розмову.

 Обов'язково ввімкніть на телефоні функцію запису розмови, яка може стати в пригоді у суді, якщо колектор почне погрожувати. При цьому попередьте його, що ви ведете запис. Під час розмови не розголошуйте ніякої інформації. Колектори можуть різними способами намагатися добитися від вас відомостей про родичів, друзів або майно, яким ви володієте. На подібні питання відповідати не варто, заявивши, що це справи не стосується.

 Обов'язково зв'яжіться з банком, щоб дізнатися, чи дійсно ваш борг переданий колекторам (звернення бажано подавати в письмовій формі) Якщо ви вважаєте, що дії колекторів вийшли за рамки закону – то сміливо викликайте поліцію (наприклад, якщо вони без вашої згоди потрапили на територію вашого домоволодіння). Ніколи не пускайте колекторів у свою оселю, на це ви маєте повне право.

 Якщо колектори насильно зайшли у квартиру, можна викликати поліцію. Таким же чином необхідно діяти, якщо вони конфіскували майно, заявивши, що віддадуть його тільки після погашення боргу.

 Необхідно також юридично грамотно відповідати на листи колекторів. Боржнику, якому колектори регулярно шлють листи, слід найняти юриста, який допоможе скласти грамотну з юридичної точки зору відповідь.

 Ні в якому разі не підписуйте ніяких паперів, які надають співробітники колекторських служб. Також не називайте колекторам терміни, протягом яких ви погоджуєтесь відшкодувати кредит. Намагайтеся зводити розмови до загальних фраз, заявляючи, що ви готові заплатити заборгованість, але трохи пізніше, при цьому, не уточнюючи суми. 

 Запитайте у колекторів інформацію про те, на якій підставі вони до вас звернулися. Якщо банк перевідступив ваш борг співробітникам колекторської служби, попросіть їх вислати вам копію відповідного договору.

(Обставини справи: клієнт є власником квартири, яку придбав до шлюбу, у квартиру дружина вселилася як член сім'ї, надалі, шлюб був розірваний, але дружина продовжує проживати у квартирі та не бажає виселятись, чим створює перешкоди для нормально користування власним нерухомим майно, при цьому колишня дружина не була раніше зареєстрована у квартирі.)

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ:

Проаналізувавши останню судову практику, слід відмітити, що виселення колишнього з подружжя можливо і на те існують правові механізми:

Норми права, якими користуються суди при вирішенні спору для чіткого розуміння ситуації та правових інструментів:

Відповідно до ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Фактично Ваша дружина вселившись у спірну квартиру  в якості члена сім`ї власника житлового будинку набула право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Отже, Ви можете звернутися до суду із позовною заявою -  про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, примусове виселення.

Під час подання позову необхідно буде встановити, що колишня дружина спільним побутом із вами не пов`язана, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року в справі  №  702/101/18 (провадження № 61-42856ск18); постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 357/7940/16-ц (провадження № 61-25704ск18).

Звертаємо увагу, що наявність у дружини нерухомості буде додатковою підставою для задоволення позову, оскільки остання фактично має нерухомість, де може проживати у разі виселення.

Крім того, для формування доказової бази, що колишня дружина не пов’язана з Вами спільним побутом та не виконує добровільно ваші прохання виселитись слід направити їй письмово вимогу про звільнення вашої квартири із відповідним мотивуванням.

При купівлі житла необхідно провести всебічну перевірку об'єкта. Краще таку комплексну перевірку довірити юристу, який точно знає, на які моменти звертати увагу. Перш за все – об'єкт перевіряється за Єдиним державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Однак слід враховувати: в даний реєстр внесені тільки ті об'єкти нерухомості, на які право власності набувалося після 2011 року.

 Важливі нюанси також – відсутність обтяжень (арештів, іпотеки), прописаних у квартирі третіх осіб (особливо, малолітніх дітей), інших спадкоємців, якщо житло отримане шляхом успадкування. Червоним сигналів є багаторазовий перепродаж об'єкта нерухомості за короткий проміжок часу. Подібним способом найчастіше проводиться «очищення» права власності на квартиру.

На першому місці серед шахрайських схем – підробка документів. Фальшивкою можуть виявитися правовстановлюючі документи на житло (наприклад, договір купівлі-продажу або свідоцтво про приватизацію), посвідчення особи продавців, довіреність та заповіт.

 Водночас, навіть законно оформлена довіреність за певних обставин може стати причиною неприємної ситуації. Власник житла може відкликати довіреність безпосередньо перед самим продажем.

Головна помилка покупців в подібних випадках – це імпульсивність. Якщо продавець робить занадто привабливу пропозицію стосовно ціни або з якихось інших умов, покупець піддається емоційному пориву та швидко укладає угоду. Оригінали документів, як і особистість самого продавця, не проходять ретельної перевірки. Більш того, покупець готовий дати чималий завдаток від вартості об'єкта нерухомості, тільки б не втратити «вигідну покупку».

Принаймні, ошуканих шахраями покупців останнім часом не зменшується. Сподіватися на зниження ризиків на ринку нерухомості України не варто. Представники правоохоронних органів говорять про те, що досить багато громадян замовчують про неприємності під час покупки житла. Насправді, афер відбувається набагато більше, ніж про це вдається дізнатися.

У поточному році нічого не віщує зменшення кількості афер на ринку вторинної нерухомості столиці та інших великих міст нашої країни. Схеми шахрайства стають різноманітнішими та складнішими. Навіть обережний покупець не застрахований від втрати своїх грошей при купівлі житла.

 Квартири на вторинному ринку часто купуються людьми, які прагнуть заощадити кошти. Таких покупців шахраї заманюють вигідними ціновими пропозиціями. Водночас, відсоток розкритих правоохоронними органами афер з нерухомістю залишається невисоким. На жаль, шахраї мають стимул до подальшої діяльності у зв'язку з безкарністю.

Згідно з ч. 3 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, котре набуте нею/ ним в період шлюбу, але за кошти, які належали їй/ йому особисто. Однак факт придбання майна за особисті кошти потрібно ще довести в судовому порядку, оскільки у всіх випадках діє презумпція права спільної сумісної власності подружжя на майно, що придбане в шлюбі.

Виходячи з викладеного вище, слід зазначити, що в судовому порядку для початку потрібно визнати майно особистою приватною власністю одного з подружжя, і таким чином, вивести дане майно за межі спільної сумісної власності подружжя.

В даному випадку дії неправомірні, оскільки за тієї умови, що квартира була придбана подружжям у період зареєстрованого шлюбу, нотаріус зобов'язаний був взяти згоду на відчуження квартири у подружжя. За таких обставин в судовому порядку необхідно визнавати угоду недійсною.

Ст. 74 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу та не перебувають в даний час в будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі, на їхні майнові права та обов'язки поширюється ті ж самі норми права, що й на подружжя, яке перебуває в офіційному шлюбі.

 На практиці це означає, що майно, придбане під час проживання в цивільному шлюбі, може бути поділене в судовому або позасудовому порядку – шляхом укладення між подружжям письмового договору про розподіл майна.

 Для того щоб розв’язати це питання в судовому порядку, і розділити майно, необхідно довести дві речі:

 1. Встановити факт знаходження в цивільному шлюбі та його тривалість. Встановлення факту проживання в цивільному шлюбі відбувається в судовому порядку на підставі доказів, які підтверджують ряд важливих обставин при фактичних шлюбних відносинах.

 2. Обсяг майна, що підлягає розподілу, та порядок його поділу.

 При захисті майнових прав жінки та чоловіка, які перебували в незареєстрованому шлюбі, є певний ризик. До моменту винесення судом рішення, яке буде закріплювати майнові права позивача, відповідач може самостійно розпоряджатися майном, що зареєстроване на його ім'я.

 Бездіяльність у цей період може привести до того, що в момент винесення рішення суду об'єкт спору вже не буде належати відповідачу. Це істотно ускладнює або взагалі робить неможливим виконання рішення суду. Тому в даній категорії справ вкрай важливо на початковій стадії судового процесу накласти арешт на майно (таким чином забезпечити позов та виконання рішення суду в майбутньому).

Якщо майно було придбане в період шлюбу, то незалежно від того, на кого з подружжя воно було зареєстроване, вважається спільним та ділиться в рівних частках (є виключення, в тому випадку, якщо стороною буде доведено, що майно було придбане виключно за особисті грошові кошти). Тобто діє презумпція рівності часток при розподілі майна подружжя, якщо інше не буде встановлене в суді.

 Згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). На практиці, враховуючи, що автомобіль є неподільною річчю, то одному з подружжя присуджується грошова компенсація у вигляді ½ від ринкової вартості.

У переважній більшості випадків за відсутності документа спадкоємцю доведеться звертатися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, а рішення суду буде правовстановлюючим документом. Але, коло відповідачів, досудова підготовка та обґрунтування позову залежить від багатьох факторів, в тому числі, від причин відсутності документа.

 Якщо документ був отриманий за життя померлим, зареєстрований в установленому порядку, але загублений – спадкоємцям необхідно докласти максимум зусиль, щоб отримати дублікат. Тільки у разі неможливості цього, що підкріплюється відповідями виконавчих органів та нормами закону, слід звертатися в суд. В іншому випадку суд може визнати позов необґрунтованим та відмовити в задоволенні. А час й витрати ви не повернете. Тому потрібно якісно проаналізувати документи та виробити правову позицію.

Спадкоємцю протягом 6-ти місячного терміну (з дня смерті родича) необхідно звернутися до нотаріуса за місцем проживання спадкодавця, або за місцем основної частини спадкового майна, і написати заяву про прийняття спадщини.

 Нотаріусу потрібно буде пред'явити оригінал свідоцтва про смерть, оригінал документа, що підтверджує родинний зв'язок (якщо відсутній заповіт), правовстановлюючий документ на спадкове майно (якщо є).

Перш ніж отримати відповідь на це запитання, ознайомтесь з викладеним нижче (щоб ви дійсно розуміли, чи пропустили термін).

 До 1 січня 2004 року діяла норма ст.549 ЦК УРСР (від 1963 р.) про прийняття спадщини шляхом фактичного вступу у володіння або управління спадковим майном. Тому, якщо ваш спадкодавець помер до 01.01.2004 року, та ви з цього часу проживаєте в успадкованій квартирі, ви вважаєтесь спадкоємцем, який прийняв спадщину.

 Відповідно до ст.1268 ЦКУ, починаючи з 01.01.2004 р. спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного терміну він не заявив про відмову від неї. На практиці нотаріуси беруть до уваги тільки реєстрацію місця проживання з померлим.

 Для того, щоб отримати право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом повинні прийняти її в порядку й в терміни, що встановлені законом.

 Якщо вас не стосуються наведені вище обставини і ви таки пропустили строк для прийняття спадщини, то у вас залишається можливість в судовому порядку відновити термін на прийняття спадщини. Суд призначить додатковий термін для прийняття спадщини, якщо причини пропуску були поважними. До таких належать причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення необхідних дій.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини можуть бути:

·         тривала хвороба;

·         перебування спадкоємця тривалий час за межами України;

·         відбування покарання в місцях позбавлення волі;

·         перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України й таке інше.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини не можуть бути:

·         юридична необізнаність щодо строку та порядку прийняття спадщини;

·         необізнаність про наявність спадкового майна;

·         похилий вік, непрацездатність;

·         відсутність знань про існування заповіту;

·         відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;

·         несприятливі погодні умови й таке інше.

Якщо суд вважатиме причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними та позов буде задоволений, спадкоємцю буде призначений додатковий термін (період) протягом якого йому слід звернутися в нотаріальну контору й подати відповідну заяву, після чого він буде вважатися таким, що прийняв спадщину.

Позбавлення батьківських прав зберігає за дитиною більшість майнових прав (право на аліменти, право на спадкування, право власності або право користування житловою площею).

 Якщо за життя батько, що позбавлений батьківських прав, не напише заповіту, то спадкування буде здійснюватися за законом. Дитина входить в першу чергу спадкоємців за законом.

В даному випадку для початку необхідно у нотаріуса отримати письмову відмову у вчиненні нотаріальної дії. В цьому документі нотаріус має вказати конкретно помилки, котрі не дають змоги оформити спадщину. Після цього, в залежності від виду помилки у заповіті, дану проблему можна буде вирішити в судовому порядку, звернувшись з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Якщо ви не маєте бажання приймати спадщину після смерті померлого, і спільно ви не проживали (не були прописані), то в такому випадку писати відмову не обов'язково. Для відмови від спадщини ви просто можете не йти до нотаріуса протягом 6-ти місячного терміну та не писати заяву про прийняття спадщини.

 Згідно зі ст.1272 Цивільного кодексу України – якщо спадкоємець протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

 У цій ситуації (якщо не подати в установлений термін нотаріусу заяву про прийняття спадщини) спадкоємець буде вважатися таким, що не прийняв спадщину, і спадщину приймуть (оформлять) ті спадкоємці, які звернуться протягом 6 міс. до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на вступ у спадщину в разі відсутності спадкоємців за заповітом або неприйняття ними спадщини.

 Існує п'ять черг спадкоємців за законом. Кожна наступна черга отримує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередніх черг або неприйняття ними спадщини.

 Перша черга спадкоємців за законом: діти, чоловік (дружина) та батьки померлого. Друга черга спадкоємців за законом: рідні брати та сестри, дід та баба померлого. Третя черга спадкоємців за законом: рідні дядько та тітка померлого. Четверта черга спадкоємців за законом: особи, які проживали з померлим однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

 Проживання однією сім'єю підтверджується реєстрацією за однією адресою з померлим. Якщо вийшло так, що спадкоємець проживав з померлим однією сім'єю, але не був зареєстрований – йому дорога до суду, встановлювати факт проживання однією сім'єю. Рішення суду буде підтвердженням даного факту, після цього спадкоємець може вважатися таким, що прийняв спадщину, та займатися оформленням.

 П'ята черга спадкоємців за законом: всі інші родичі до шостого ступеня споріднення включно.