Стягнення витрат на адвоката у цивільному процесі. Огляд судової практики. - Altexa

Право на компенсацію судових витрат на адвоката, має як особа, що звернулась до суду (позивач) так і особа, проти якої було пред’явлено позов (відповідач). 

У разі часткового задоволення позовних вимог такі витрати покладаються на обидві сторони судового спору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 

Стягнення витрат на адвоката передбачено під час розгляду судової справи у всіх трьох інстанціях – першій, апеляційній та касаційній. Фундаментом для їх стягнення є перша заява по суті, якою для позивача є позовна заява, а для відповідача – відзив на позовну заяву.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат – передумова стягнення судових витрат на адвоката

Саме разом із документами по суті: позовом або відзивом на позов, сторона має подати до суду клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які вона вже понесла та які вона очікує понести у зв’язку із розглядом даної справи. Таке клопотання можна прописати безпосередньо в самому першому документі по суті (позові та відзиві на позов).  

У разі неподання такого орієнтовного розрахунку суд може відмовити у відшкодуванні судових витрат на адвоката, та сторона ризикує залишитися без компенсації судових витрат. 

 Однак така відмова є правом, а не обов’язком суду, оскільки законодавець наділив суд дискреційними повноваженнями щодо відмови у стягненні судових витрат (за внутрішнім переконанням суду), що слідує із Постанови Верховного Суду від 14 грудня 2021 року по справі №922/676/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/101989994 . 

Вимоги до детального опису виконаних робіт (наданих послуг) 

Другою ключовою вимогою для стягнення судових витрат на адвоката як в суді першої, так і апеляційної та касаційної інстанцій, є подання до суду детального опису виконаних робіт (наданих послуг), що передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України.

Конкретних законодавчих вимог до даного розрахунку у ЦПК України не зазначено, однак в системі українського судочинства діє Верховний Суд, як найвищий орган судової влади, правові висновки якого, в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України, є обов’язковими для врахування судом, при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин. 

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 листопада 2022 року по справі №922/1964/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/107706741 відзначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення – визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. При чому, надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права». 

Отже, поняття «детальний опис виконаних робіт (наданих послуг)» є оціночним поняттям. Надання оцінки критерію його детальності є виключним правом суду, який має уникати зайвих формальностей при наданні своєї оцінки даному розрахунку. 

Зазвичай, у такому розрахунку зазначається перелік послуг, які були надані адвокатом для надання правової допомоги клієнту по конкретній судовій справі та інформація про час, який був витрачений адвокатом для її надання. Адвокат може зазначити орієнтовну вартість кожної процесуальної дії.

Стосовно часу, то варто відзначити, що зазначення цієї інформації у детальному описі виконаних робіт (наданих послуг) не є обов’язковим, оскільки із статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що адвокатський гонорар може існувати як у фіксованому, так і погодинному розмірі. 

Саме тому, доцільним є врахуванням правового висновку Верховного Суду, висловленого у Додатковій постанові від 02 липня 2020 року по справі № 924/447/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/90176843, відповідно до якого при фіксованій ставці адвокатського гонорару час, який був витрачений адвокатом на надання правової допомоги, не має значення, а отже зазначати його у такому розрахунку не потрібно. 

На обов’язковість подання детального розрахунку Велика Палата Верховного Суду вказує у Постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 https://reyestr.court.gov.ua/Review/75149541 . Відсутність детального опису виконаних робіт (наданих послуг) позбавляє іншого учасника судового процесу права на подання заперечень проти заявленого розміру судових витрат на адвоката, що є підставою для відмови у їх стягненні. 

Також варто звернути увагу на правовий висновок Верховного Суду,                  сформований у Постанові від 26 липня 2023 року № 160/16902/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112470561, згідно із яким зазначення у прохальній частині позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись, як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (у тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Договір про надання правничої допомоги – належний доказ понесення судових витрат  

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). 

Оскільки законодавець не передбачив у ЦПК України виключного переліку документів, які підтверджують факт понесення даного виду судових витрат, більш детально перелік документів (доказів) розкривається у судовій практиці Верховного Суду, із якої слідує, що окрім детального опису виконаних робіт наданих послуг потрібно надати до суду копію договору про надання правової допомоги.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у Постанові від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/106585079  відзначив, що у разі відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. 

Із п.2 ч. 1 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт.

Верховний Суд у Постанові від 20 жовтня 2021 року по справі № 757/29103/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/100992867  відзначив, що сплата адвокатського гонорару іншою особою, яка не є учасником судового процесу, не є підставою для відмови у компенсуванні цих витрат, оскільки ключовою умовою для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу є саме факт надання адвокатом професійної правничої допомоги, у конкретній судовій справі, тому для їх розподілу не мають правового значення причини, в силу яких ці витрати були оплачені не стороною.

Вказаний висновок Верховного Суду кореспондується із ч. 4 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно із якою договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Дійсно, особа може перебувати за кордоном, проте до неї було пред’явлено позов до суду, тому в її інтересах договір про надання правової допомоги був укладений, наприклад родичами, тому і кошти за договором були внесені особою, яка в інтересах клієнта уклал договір про надання правової допомоги, тому сплата гонорару іншою особою не є підставою для відмови у стягненні судових витрат на адвоката. 

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у своїх Постановах від 26 червня 2019 року по справі № 813/481/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/82684765 , від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/84704268  та від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/92551317 , відповідно до яких, у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладенні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, ці витрати також підлягають відшкодуванню. 

Правова позиція Верховного Суду, викладена у Постановах від 05 березня 2021 року у справі № 200/10801/19-а https://reyestr.court.gov.ua/Review/95382350 , від 16 березня 2021 року у справі №520/12065/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/95579986 , Постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/85211544, зводиться до того, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Отже, надання до суду банківських документів про сплату адвокатського гонорар, не є умовою для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Право на стягнення гонорару успіху

У багатьох країнах Європи стягнення «гонорару успіху» адвоката за рахунок програвшої в суді сторони є звичайною справою.

Про можливість стягнення гонорару успіху Велика Палата Верховного Суду висловилась у своїй іншій справі, у Постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/91572017 , зазначивши, що гонорар успіху може мати місце при досягненні домовленості по сплаті адвокатського гонорару, оскільки він відповідає принципу свободи договору, враховуючи що суд не має право втручатись у правовідносини адвоката із клієнтом в частині сплати адвокатського гонорару та конституційний принцип «дозволено все, що прямо не заборонено законом», встановлений ст. 8 Конституції України.

До того ж у Постанові Верховного Суду від 28 липня 2022 року по справі №903/781/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/105493740  вказано, що оскільки гонорар успіху пов’язаний із настанням певної події, яка може полягати у досягненні адвокатом певного результату при наданні правової допомоги, дана сума підлягає компенсуванню, в якості гонорару успіху. 

Верховний Суд зазначає, що оскільки ця сума є частиною адвокатського гонорару, а умови договору про її стягнення за своєї правовою природою є відкладальною умовою, дані кошти також підлягають стягненню, в якості компенсування судових витрат на адвоката, оскільки саме у зв’язку із настанням цієї події настає і порядок виконання цієї відкладальної умови договору про надання правової допомоги, в частині сплати адвокатського гонорару. 

Коли суд може зменшити судові витрати на адвоката? 

Конструкція ст. 137 ЦПК України сформована таким чином, що суд не має право на самостійне зменшення витрат на адвоката, якщо інша сторона не заявила клопотання про їх зменшення, в якому вона має довести їх неспівмірність. 

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у Додатковій постанові від 19 лютого 2020 року, зазначивши, що в позовному провадженні суд діє в ролі арбітра, який надає свою оцінку доводам учасників судового процесу, зазначивши, що саме зацікавлена сторона має вчинити дії щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, надавши до суду докази, які підтверджують факт їх сплати, з метою їх компенсації, а інший учасник судового процесу має надати суду свої аргументи стосовно їх неспівмірності, з метою їх зменшення, що виключає ініціативу суду як на самостійне стягнення цих витрат, у випадку не доведення факту їх сплати, так і їх самостійного зменшення, якщо відсутні відповідні заперечення зі сторони іншого учасника судового процесу.

Проте, на практиці цей принцип реалізовується інакше. Суд за своїм власним переконанням, оцінює розмір гонорару без належного обгрунтування. Тому, наразі немає єдиного підходу суддів щодо визначення логічного та реального розміру гонорару. Доволі часто спостерігаємо за бесцінюванням суддями витраченого адвокатом свого часу на досягнення результату у справі.

Який максимальний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката?

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» розмір адвокатського гонорару визначається у договорі про надання правової допомоги між адвокатом та клієнтом. Даний закон не передбачає жодних обмежень щодо його розміру. Однак ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» каже про те, що гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Наприклад, Верховний Суд своєю Постановою від 28 липня 2022 року по справі №903/781/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/105493740  стягнув 1 153 512, 44 грн. адвокатського гонорару, до якої також входив гонорар успіху – 20 % від розміру суми, на яку будуть зменшені позовні вимоги позивача.

Визначальною є позиція Великої Палати у справі № 910/12876/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/98524309 , в рамках якої касаційний суд стягнув на користь відповідача близько 140 000 грн. за представництво його інтересів у суді касаційної інстанції.

Відтак не існує максимального розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки як слідує із Додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/87951334  – «розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці відносини». 

До того ж, із правового висновку Верховного Суду, сформованого у Постанові від 9 квітня 2019 року по справі № 826/2689/15 https://reyestr.court.gov.ua/Review/81046086  слідує, що адвокат не повинен при заявлені вимоги про стягнення на користь свого клієнта судових витрат на професійну правничу допомогу доводити розмір їх ринкової вартості, тому за відсутності заперечень від іншого учасника судового процесу суд може стягнути весь розмір сплачених  судових витрат, в якості адвокатського гонорару, оскільки Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачає обмежень щодо розміру адвокатського гонорару, однак він має бути розумним, виходячи з конкретних обставин справи, необхідності проведення певних процесуальних дій, співмірності у відповідності до ціни позову, має враховувати витрачений адвокатом час, при визначенні якого враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, що слідує із ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». 

Також не дивлячись на те, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні, варто звернути увагу на правовий висновок Верховного Суду від 06 грудня 2022 року по справі №824/62/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/107963189, в якому Верховний Суд відзначив, що враховуючи договірні умови оплати адвокатських послуг суд визначає відшкодування на правничу допомогу в євро, оскільки саме в цій валюті сторони визначили між собою порядок сплати адвокатського гонорару. 

Порядок стягнення витрат на адвоката в суді першої інстанції

Із наведеного вище слідує, що для стягнення на свою користь судових витрат на адвоката необхідно у позовній заяві, якщо ви є позивачем, або у відзиві на позовну заяву, якщо ви є відповідачем, вказати попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які  вже понесені, або які очікуєте понести у зв’язку із розглядом справи в суді. 

Надалі потрібно надати в суд клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши в ньому детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), разом із доказами понесення цих витрат, додавши до нього копію договору про надання правової допомоги, акт здачі-приймання робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, та банківські документи про оплату адвокатського гонорару, якщо договором між адвокатом та клієнтом не було передбачено сплати гонорару успіху або сплати гонорару на умовах розстрочки. 

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази понесення судових витрат на адвоката мають бути надані в суд до закінчення судових дебатів, або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну письмову заяву.

Враховуючи, що суд не має право на самостійне зменшення цих витрат, то його копію, разом із всіма додатками, потрібно направити іншому учаснику судового процесу, для того щоб інша сторона судового спору мала можливість реалізувати своє право на їх зменшення, оскільки відсутність доказів направлення клопотання про стягнення судових витрат на адвоката іншій стороні судового процесу є підставою для відмовлені у стягнені цих витрат. 

Зокрема, на важливість відправлення вказаних документів іншому учаснику судового процесу вказує й Верховний Суд у Постанові від 02 березня 2023 року по справі № 5019/1274/11 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109363497 , зазначивши, що не надсилання іншому учаснику судового спору доказів, які підтверджують факт понесення судових витрат на професійну правничу допомогу є порушенням принципу змагальності сторін, який так само як і принцип «відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення», є одним із основних принципів судочинства, є підставою для відмови у стягненні цих витрат, оскільки в такому разі інша сторона позбавлена можливості надати свої заперечення щодо обсягу цих витрат на правильності їх обрахунку.

Якщо до Вас було пред’явлено позов, ви надали до суду відзив на позовну заяву, а також скористались своїм правом на пред’явлення зустрічного позову, то у випадку якщо у задоволенні первісного позову іншому учаснику судового спору було відмовлено, а ваш зустрічний позов було задоволено, то суд може стягнути на вашу користь як судові витрати як по первісному, так і по зустрічному позову, оскільки обидва судових рішення були винесені на вашу користь. 

Порядок стягнення витрат на адвоката в апеляційній та касаційній інстанції

Так, враховуючи, що учасник цивільного спору має право на компенсацію витрат на адвоката, які він поніс в суді будь-якої інстанції, він так само має подати до суду детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), із вказаними вище документами, які підтверджують факт понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, копії яких, разом із клопотанням про їх стягнення надсилаються іншому учаснику судового спору, щоб останній мав можливість висловити свої заперечення проти їх розміру, що є підставою для їх зменшення, котрі мають бути надані суду до закінчення судових дебатів по справі, які фактично є фінальною стадією судового процесу, після якої суд видаляється до нарадчої кімнати, для прийняття рішення по справі.  

До того ж, якщо судом першої інстанції вам було відмовлено у задоволені позову, але ви просили стягнути витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, надавши до суду всі необхідні докази для їх стягнення, то у випадку скасування рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вправі вирішити питання про стягнення на вашу користь судових витрат на лише в апеляційній, але й в першій інстанції, оскільки у випадку скасування рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вправі ухвалити рішення суду на вашу користь, вирішивши питання про розподіл судових витрат як в апеляційній, так і в першій судовій інстанції. 

Так само і в суді касаційної інстанції, Верховний Суд вправі скасувати рішення суддів першої та апеляційної інстанцій, стягнувши на вашу користь судові витрати по всіх трьох інстанціях, які ви понесли у зв’язку із розглядом вашої справи в суді, якщо остаточне рішення суду було винесено на вашу користь. 

Також цікавою є ситуація, коли наприклад позивач звернувся до суду із позовом, інша сторона судового спору, відповідач, надала відзив на позовну заяву, за змістом якого просила суд відмовити у задоволені позову, у повному обсязі. Потім, суд першої інстанції розглянувши справу  виніс рішення, яким позовні вимоги позивача було задоволено частково.

При такій ситуації обидві сторони судового спору, і позивач, і відповідач, вправі пред’явити апеляційні скарги на таке рішення суду, відповідно понісши судові витрати в суді апеляційної інстанції. Надалі у практиці можемо мати цікаву ситуацію. Так, обидві апеляційні скарги були залишені без задоволення, рішення суду першої інстанції було залишено без змін, проте слід враховувати, що кожна сторона, окрім апеляційних скарг, подали відзиви на апеляційні скарги одна одної.

У такому випадку суд має задовольнити лише ті судові витрати, які понесли сторони подаючи відзиви на апеляційні скарги один одного.

Ці витрати відшкодовуються завдяки тому, що не дивлячись на те, що апеляційні скарги розглядаються в межах однієї судової справи, суд апеляційної інстанції розглядає кожну апеляційну скаргу окремо, проте й в межах одного провадження, в порядку черговості їх подання, вирішуючи питання про розподіл судових витрат окремо, по кожній апеляційній скарзі. 

Якщо суд не розглянув клопотання про стягнення судових витрат? 

Ч. 1 ст. 246 ЦПК України каже про те, що суд може ухвалити додаткове рішення про вирішення питання про розподіл судових витрат у тому випадку, якщо докази понесення витрат не були надані до суду із поважних причин. Тому радимо надавати докази понесення витрат на адвоката до закінчення дебатів по справі, з метою їх дійсного відшкодування.

Також на практиці трапляються випадки, коли докази понесення судових витрат на адвоката були надані до суду під час розгляду справи, разом із клопотанням про їх стягнення, однак у рішенні суду відсутня інформація про розподіл судових витрат на адвоката. Тобто суд залишив поза уваги це питання.

У цьому випадку потрібно керуватись ст. 270 ЦПК України, згідно із якої суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. 

За подання такої заяви судовий збір не сплачується, тому якщо вчасно і в повному обсязі було надано всі необхідні докази, які підтверджують розмір та факт сплати адвокатського гонорару, суд має вирішити це питання додатковим рішенням суду, яке може бути ухвалено як із ініціативи сторони, так і з ініціативи суду.

Якщо ж питання про розподіл судових витрат не було вирішено судом апеляційної, чи касаційної інстанції, то так само сторона вправі звернутись до суду із заявою про винесення додаткового рішення для вирішення питання про розподіл судових витрат, котра подається до суду тієї інстанції, яким не було вирішено питання про розподіл судових витрат, за умови що до суду всі документи були надані вчасно. 

Строки на подання заяви про винесення додаткового рішення суду щодо стягнення судових витрат 

Для того, щоб правильно обрахувати строк на подання заяви на ухвалення додаткового рішення для вирішення судових витрат, необхідно визначитись, на яких підставах така заява подається до суду.

Якщо ви не подали докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів, однак під час судового розгляду, в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України письмово повідомили суд про те, що такі докази будуть надані до суду протягом п’яти днів, після винесення судового рішення, то відповідно у вас є лише п’ять днів для подання заяви про винесення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат, які ви понесли у зв’язку із розглядом вашої справи в суді.

Коли ж такі докази були надані в суд вчасно, до закінчення судових дебатів, разом із клопотанням про стягнення судових витрат із іншої сторони спору, необхідно керуватись ч. 2 ст. 270 ЦПК України, яка каже про те, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Оскільки рішення суду виконується на підставі виконавчого документу, який видає суд, то строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, варто також обчислювати виходячи із положень ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», згідно із якою виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років. Відтак, саме цей час вам відведений для того, що подати в суд заяву про винесення додаткового рішення суду, якщо судом помилково не було розглянуто клопотання про стягнення судових витрат на адвоката.

Висновки та власний досвід адвокатів Altexa

Вкрай важливо з самого початку ведення справи подбати про надання суду попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат та до закінчення судових дебатів подати до суду докази на підтвердження витрат на правову допомогу та детальний розрахунок обсягу правової допомоги.

Аналіз судової практики свідчить про неоднозначність в підході судів до питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які переважно зводяться до зменшення понесених судових витрат. Тобто на практиці сторона, яка понесла значні витрати на адвоката, не може розраховувати на повну компенсацію своїх витрат.

Такий підхід не відповідає міжнародній практиці, в якій суди стягують великі гонорари за надання правової допомоги адвокатом.

Наведемо приклад з власного досвіду судової практики Altexa.

У цивільній справі № 753/197/23 Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 21.07.2023 року https://reyestr.court.gov.ua/Review/112503949  стягнув на користь клієнта Altexa судові витрати на адвоката Романцову Тетяну Володимирівну в розмірі 64 000,00 грн. 

Для порівняння, у схожій справі  у європейському суді у Стокгольмі з опонента нашого клієнта шведським судом було стягнуто 147 946 шведських крон (еквівалентно сумі 489 701,26 грн.), з яких 106 272 шведських крон відноситься до роботи (еквівалентно сумі 351 760,32 грн.), 2700  шведських крон (еквівалентно сумі 8937 грн.) до марно витраченого часу, 21530 шведських крон за податок на додану вартість (еквівалентно сумі 71264 грн.).

Якщо Вам потрібна правова допомога адвоката у цивільних справах, звертайтеся до  юристів АО Altexa. 

Щоб проконсультуватись з адвокатом по своїй справі надсилайте свої документи на e-mail:  lawyer@altexa.com.ua та записуйтесь на консультацію за номером 098-829-01-01 (в усіх месенджерах). Компанія працює по всій Україні та займається повним супроводом судових справ.